Львівське обласне відділення Асоціації

Керівник відділення

Богуславський Максим Романович

Про відділення

?Львівське ОВ являється забудовником по будівництву молодіжного житлового комплексу по вул. Роксоляни на 210 квартир. Разом з членом Асоціації компанією "Житло України" зводять перший будинок галерейного типу для молодих сімей на 105 квартир.

Даний об’єкт є спільним проектом обласного відділення, міської ради та Львівського регіонального управління ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву". У тісній співпраці з РУ Фонду, директор Наумова Світлана Іванівна, Західно-Українським регіональним центром профспілки працівників МЖК, голова Шах Оксана Володимирівна, спільно формують політику молодіжного житлового будівництва в області.

Львівське обласне відділення Асоціації плідно, в рамках Положення веде свою діяльність. Продовжуючи багаторічні традиції МЖКівського Руху, Правління ЛОВ взялось за реалізацію нового проекту — будівництва молодіжного житлового комплексу по вул.Роксоляни у м.Львові. Даний об'єкт є базовим для реалізації у місті всіх програм ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву".

Пряма мова члена Ради Асоціації, ветерану руху МЖК Богуславського Романа Миколайовича:

"Вертаючись подумки в кінець 80-х та до початку 90-х років, стараюсь зна­йти пояснення, в чому ж все-таки був закладений успіх вдалого започаткування та стрімкого розвитку руху МЖК. І приходжу до висновку, що в нашому випадку хороша ідея попала в добрі руки. За діло взялись ентузіас­ти, енергійні люди, котрі «по ходу» просто перетворились в професіоналів, фанатів своєї справи.

Більшість початківців руху не були професійними будівельниками, мож­ливо, ніхто з них до цього і не міг подумати, що колись ним прийдеться бути. Можливо, як це часто буває, коли б на цей час справу було доручено просто професіоналам, такого результату не вийшло.

Головами і членами оргкомітетів МЖК ставали молоді вчені, лікарі, вчи­телі та володарі інших небудівельних професій, котрі гуртували біля себе своїх однодумців і майбутніх соратників. Їхнім обов'язком було зробити все, щоб люди повірили, щоб закостенілий чиновник не вставляв їм палки в колеса, щоб будівельник-професіонал не сприймав новоявленого члена бу­дівельного загону як «салагу», а прийняв його як колегу і навчив будувати.

Для прикладу, в нас у Львові з трьох перших голів оргкомітетів будівель­ником був тільки один — голова МЖК «Каменяр» Богдан Демчина. Разом з тим, першим головою МЖК-1 став вчитель Іван Рудницький, котрий в подальшому був і донині є прикладом для всіх колег по руху на теренах Львівщини. Першим головою МЖК-3 «Ровесник» у Львові був обраний Ігор Маковецький — енергетик.

Наявність в місті трьох молодіжних житлових комплексів створила умо­ви для змагання як серед голів і оргкомітетів, так і серед будівельних загонів. Кожен хотів бути попереду — покласти перший камінь, звести коробку, здати будинок, заселити мешканців, забезпечити їм нормальний побут та хороше дозвілля.

Приємно відзначити, що переможцем став колектив МЖК-1 на чолі з Іваном Івановичем Рудницьким, котрий відповідно до намічених планів вчасно і повністю завершив свою програму. Не дуже відстали зі своїми ко­лективами Богдан Демчина та Ігор Маковецький.

МЖК «Каменяр» свою житлову програму продовжує і сьогодні. Розпо­чата третя черга забудови молодіжного кварталу — комплекс на 206 квартир з необхідною інфраструктурою для майбутніх мешканців. Будівництво ве­де ЛОВ асоціації «Укрмолодьжитло» разом з членом асоціації — компанією «Житло України». І тут справу в руки взяли нові люди — Ірина Пеленичка, Світлана Наумова, Ярослав Сарабун, Максим Богуславський, Володимир Яцейко та інші. Впевнений, що нове покоління емжеківців через пару років зможе порадувати нас новими об'єктами.

В мої функціональні обов'язки як члена оргкомітету входила робота з проектантами та навчання бійців загону будівельним професіям. Перша для мене як будівельника була більш зрозуміла: марудний збір погоджу­вальних матеріалів, забезпечення технічних умов та власне подання на будмайданчик проектно-кошторисної документації. Зате друге було набагато цікавішим.

Всі бійці будівельних загонів повинні були не тільки хотіти будувати, а ще й вміти це робити. Отже моєю задачею стало з кожного із 200 бійців за півроку зробити будівельника. І я з цією задачею успішно справився. Всі пройшли навчання в ПТУ та навчальному комбінаті, а самим відповідаль­ним та цікавим етапом в підготовці кадрів була виробнича практика на бу­дівельних об'єктах.

На той час будови ще працювали у дві зміни, і друга зміна була наша, тому що в першу зміну кожний працював ще на своїй основній роботі. А була зи­ма. І вечорами погода була різноманітною — холод, сніг, вітер, перетяги. Для новоспечених будівельників, а в основному вчорашніх білоручок, це стало випробуванням. Не одному прийшлось надавати підтримку та допомогу.

Кожний вечір приходилось провідувати на об'єктах своїх практикантів. І тут допомогу мені надавала дружина, котра кожний раз готувала мені пару термосів з чаєм і кавою та корзинку з канапками. Так що на будову я при­ходив з провіантом. Невелика перерва в роботі, дружня розмова, чай-кава, питання-відповіді. Напевно, тут зароджувалась дружба, підтримка та спіл­кування майбутніх сусідів по будинку. Ці ознаки серед мешканців молодіж­ного комплексу успішно втілюються в життя і сьогодні, можливо, в значно кращих умовах.

А здобуті будівельні професії по житті, особливо в кризовий час, стали усім в пригоді, і весь час є фінансовим додатком до добробуту кожної емжеківської сім'ї.

А у ті непрості часи оргкомітети МЖК взяли на себе велику відпові­дальність. Вирішуючи питання, як організувати та розпочати будівництво молодіжних житлових комплексів, разом з тим, потрібно було продумати перспективу їх самовиживання в сучасних радянських та пострадянських умовах. Треба було забезпечити фінансові гарантії існування.

На базі МЖК «Каменяр» було організовано відділ Центру науково-технічної творчості молоді, в якому працювала значна кількість молодіж­них творчих колективів, що заробляли кошти на організацію будівництва комплексу. Так було виготовлено та профінансовано проектно-кошторисну документацію майбутнього комплексу. Згодом при сприянні Віктора Похльобіна розпорядженням ЦК комсомолу було зареєстровано Львівське молодіжне багатопрофільне госпрозрахункове об'єднання «Каменяр», ко­тре стало опорою будівництва комплексу «Каменяр». Очолив його перший голова оргкомітету МЖК Богдан Демчина.

Так ми і виживали, долали труднощі та рухалися уперед, незважаючи на всілякі перепони. А наш МЖКівській дух завжди допомагав і зараз допо­магає виходити у складних ситуаціях переможцем.

В мене є дві книжки віршів Анатолія Мироненка, котрі я читаю в мо­менти, коли ніби у всьому абсолютна безвихідь. В нас, емжеківців, як і у всіх нормальних людей, також трапляються ситуації, коли просто важко, і наш позитив полягає в тому, що ми не здаємося в будь-якій ситуації. А його вірші — це наша історія, і мені здається, без нашої історії він не виріс би як поет.

Якщо питання руху МЖК розглядати ширше, то всі ми — ветерани МЖК творили його історію, а МЖКівська дійсність творила нас. За пері­од становлення руху МЖК в Україні в нашому середовищі виросло нове покоління.

Сьогодні нашою гордістю є збудовані квартали, є та нова по духу люди­на, що виросла в їхньому середовищі. Та ще більшою гордістю є наші діти — це те покоління, котре росте в новостворених нами умовах, це плід на­ших задумів та починань чвертьвікової давнини. Більшість з нас сьогод­ні вже сивочолі дідусі, що любуємось своїми внуками та, разом з тим, ще міцно тримаємо руль та правильний напрямок розвитку нашого вже не­молодого руху.

Я вдячний долі, що на цій ниві своєї трудової діяльності знайшов хо­роших, перевірених часом друзів, таких як Єлєнєв І.Г., Грищенко В.О., Рисухін Л.І., Хохленков І.О., Поркуян С.Л., Пандрак С.Б., Швадчак В.С., Попов К., Антонов В., Олександр Вензель, В. Ковалюк, Анатолій Неправ­да, О. Скачедуб, В. Цвященко, А. Філенко, О. Непомнящий, Н. Караван, всі члени ради старійшин та багато інших.

В рядах МЖКівців пліч-о-пліч працюють безпартійні і комуністи, регіонали та рухівці і нашоукраїнці. Всіх єднає одна мета, одна спільна спра­ва зробити все для того, щоб молода українська сім'я вже на стадії свого творення достойно і комфортно почувала себе в своїй державі і відповідно всім своїм буттям відповідала взаємністю державній опіці, жила і працю­вала на благо свого народу і прийдешніх поколінь.

Такий підхід до оцінки сьогодення появився в МЖКівському середо­вищі не сам по собі, він сформувався за роки боротьби молодих людей за можливість задовольнити своє конституційне право своїми руками.

Єдності в лавах МЖК, націленій на виховання нової людини, держа­вотворення та забезпечення добробуту сім'ї, вартувало повчитись нашим парламентаріям та політикам."

МЖК "Каменяр"

Історія створення МЖК у колишньому Радянському Союзі почалася близько 40 років тому у м. Калінінграді, а потім у м. Свердловську. Мож­ливість отримання повноцінного житла молодими сім’ями через їх безпо­середню участь у будівництві була настільки нечуваною та стимулюючою, що підняла активну молодь усього Радянського Союзу значно вище, ніж комсомольські ударні будови, які стимулювалися в основному високимизаробітками. Рух МЖК був підтри­маний державою, партійними та комсомольськими організаціями, що суттєво сприяло його розвитку.

На початку осені 1987 року зі­бралася ініціативна група з п’яти чоловік (Чуми Ю., Токарева В., Демчини Б., Пришкольника Б. і Ноги А.), головою якої було обрано Чуму Ю., з ідеєю створення другого молодіжного житлового комплексу МЖК у м. Львові.

Ідея молодіжного житла була на той час не новою. У Львові вже функціонувало МЖК-1, головою якого був Рудницький І., яке почало бу­дувати у мікрорайоні Сихів.

За короткий час ініціативною групою були організовані дуже важли­ві рішення. Так, 20 серпня 1987 року було прийняте рішення виконкому Львівської міської ради про видачу дозволу УКБ на проектування та бу­дівництво МЖК «Каменяр» по вул.Горєлова (мікрорайон «Білогорща») у м. Львові; 1 жовтня І987 р. на підприємствах-дольовиках, яких налічувалося 28, почалося соціаліс­тичне змагання за право стати бій­цями комсомольсько-молодіжного загону МЖК; ЗО січня 1988 ро­ку відбулася перша звітно-вибірна конференція МЖК «Каменяр», на якій головою оргкомітету було вибрано Демчину Б. — інженера- будівельника за фахом.

За короткий час НТТМ «Енер­гія» розробила ескізний та робо­чий проекти МЖК «Каменяр».

Проектом передбачалося за 6-7 років збудувати близько 100 тисяч квадратних метрів житла, одну школу на 1296 місць, два дитячих садочки, фізкультурно- оздоровчий комплекс (ФОК), ап­теку, кафе-їдальню, майстерні,ЖЕК, відділення зв’язку та ін.

Створення МЖК «Каменяр» постійно підтримували та допомагали комсомольські організації області, м. Львова та Залізничного району (Яремчук О., Шлапак О., Заставний С.). Вони не тільки затверджували ті чи інші рішення, але й водили мжківців «за руки» у всі державні та партійні органи, сприяючи впровадженню ідеї МЖК в життя.

22 квітня 1989 року був закладе­ний перший камінь у фундамен­ті першого дому МЖК «Каменяр» по вул. Горєлова у м. Львові, а вже у січні 1990 року було здано пер­ший трьохпід’їзний десятиповер­ховий житловий будинок, в якому отримало житло 116 молодих сі­мей.

Такі швидкі темпи будівни­цтва (9 місяців) навіть для того часу були рекордними, врахову­ючи те, що будували будівлю не спеціалісти, а в основному інженери інших спеціальностей, які прийшли на будову на 12-18 місяців, осво­ївши перед цим будівельну робітничу спеціальність.

Оргкомітетом була налагоджена чітка робота з будівельною органі­зацією «Промбуд», якою керував Холявка Я.В., з УКБ м. Львова, очолюваним Задиракою В.В., а також постачальними організа­ціями та проектантами.

Велике місце у роботі орг­комітету займала співпраця з організаціями-дольовиками, які не тільки відправляли пе­реможців змагання на будову з відривом від основної роботи, але й фінансували будову, до­помагали будівельними мате­ріалами та технікою. Усю цю роботу організовував та контро­лював оргкомітет, в який входили представники від підприємств-дольовиків, райкому комсомолу та окремі спеціалісти з інших ор­ганізацій, всього близько 30 чо­ловік. Найбільш активні серед них були Губицький В., Кулик А., Богуславський Р., Ковальчук О., Сазанський А., Бідак М., Іванчук О., Мамедов А., Чепікова І., Зубик Б., Ділай Б., Луценко Я. та інші.

Оргкомітет працював як налагоджений годинник. Голову оргкомі­тету Демчину Б. кожного ранку бачили то на будові, то у міській раді,

то у будівельній організації, то у райкомі. Його усі вважали своїм позаштатним працівником, який міг дати пораду по любому питан­ню будівництва та організувати усю необхідну роботу. Працез­датності Демчини Б. та членів оргкомітету можна було тільки позаздрити. Окрім всього пере­ліченого у 1990 році Демчина Б., працюючи, захистив у Львівсько­му політехнічному інституті кан­дидатську дисертацію з будівництва.

На сьогодні можна тільки дивуватись, як можна було стільки вспівати, але причиною цьому була велика мобілізація молодих людей з метою отримання повноцінного житла.

У 1991 році другим головою МЖК «Каменяр» було обрано Ковальчу­ка О., який разом з оргкомітетом довів до здачі другий та третій житлові будинки, підземні гара­жі, дитячий садок.

Всього в МЖК «Каменяр» за чотири роки було збудовано близько 300 квартир, в які по­селилися молоді сім’ї з багатьох підприємств м. Львова.